Психологічний аналіз соціального капіталу в спільнотах іммігрантів та біженців

Психологічний аналіз соціального капіталу в спільнотах іммігрантів та біженців

Бондаревська І. О. Психологічний аналіз соціального капіталу в спільнотах іммігрантів та біженців / І. О. Бондаревська, В. О. Михайленко // Педагогіка і психологія. Вісник НАПН України. – К. : Педагогічна преса, 2016. – 2 (91). – С. 71 – 76.  

Статтю присвячено розгляду концепції соціального капіталу та його проявам в спільнотах іммігрантів та біженців. Розглянуто поєднання індивідуального і колективного аспектів соціального капіталу. Виходячи з цього, визначаються такі форми соціального капіталу: соціальний капітал відносин і системний соціальний капітал. Представлено огляд досліджень соціального капіталу у спільнотах іммігрантів і біженців. Наголошено на тому, що не всі соціальні процеси в середовищі іммігрантів, можливо пояснити за допомогою концепції соціального капіталу. Проаналізовано особливості проявів соціального капіталу в системі освіти у спільнотах, що приймають іммігрантів і біженців. Зроблено висновок про те, що концепція соціального капіталу відіграє важливу роль в аналізі соціально-психологічних проблем іммігрантів та біженців, оскільки цей аналіз пов'язаний із розглядом норм, цінностей, довіри, соціальних зв'язків, доступу до соціальних благ і ресурсів.

 

Актуальність. Протягом останніх 30 років концепція соціального капіталу набуває все більшої популярності. Соціальний капітал застосовують у політології, економіці, соціології, соціальної психології, педагогіці, охороні здоров'я, менеджменті та інших сферах.

Коли соціальний капітал розглядають в якості ресурсів, пов'язаних з включеністю в систему відносин, він допомагає розкрити серію мікро-механізмів при аналізі функціонування суспільства та встановленні причинно-наслідкових зв'язків [2].

Двома основними напрямками досліджень, в яких соціальний капітал отримав найбільшу популярність, є дослідження політичної участі в демократичних суспільствах та дослідження економічного розвитку. Концепція соціального капіталу застосовується для пояснення функціонування демократії і розвитку економіки.

У політиці ефект соціального капіталу спрямований на заохочення політичної участі та підвищення ефективності інститутів, в економічній діяльності ефект соціального капіталу полягає в збільшенні соціальної згуртованості, підтримки спільнот і задоволеності життям [2].

Метою даної оглядової статті є психологічний аналіз теоретичних досліджень соціального капіталу та його проявів у спільнотах іммігрантів та біженців.

Виклад основного матеріалу. У соціальній психології концепція соціального капіталу отримала найбільшу популярність у такому відносно новому напряму як психологія спільнот. Психологи цього напряму всебічно вивчали такі аспекти соціального капіталу як атитюди і моделі поведінки, пов'язані зі спільнотою, громадянську участь, колективну ефективність. Психологічний аналіз сфокусований на тому, що мотивує людей брати участь у певних видах колективної активності, як підтримувати цю участь, як сприяти створенню ефективного соціального капіталу. У цьому контексті, Д. Д. Перкінс, Дж. Хьюї і П. В. Спієр стверджують, що соціальний капітал необхідно аналізувати як на індивідуально-психологічному і поведінковому рівні, так і на мережевому рівні інститутів і спільнот [9].

Привабливість соціального капіталу в політиці пов'язана із загальним позитивним ставленням до присутності соціального капіталу в суспільстві та його ролі при виробництві індивідуальних і соціальних благ. Загалом, Д. Кастігліоне, Дж. В. Ван Дет, Г. Воллеб пропонують виділити два напрями, за якими соціальний капітал пов'язаний з політикою.

Перший напрям розглядає соціальний капітал як інструмент досягнення певних економічних і соціальних цілей. Проблема полягає в тому, щоб спроектувати і використовувати політику, яка б ефективно втілювала існуючий соціальний капітал. У деяких випадках політичні методи можуть бути розроблені з метою знищення соціального капіталу, коли він розглядається як такий, що суперечить або економічному розвитку або соціальним благам [2].

Другий напрям розглядає створення соціального капіталу як мету політики. При цьому цілями політики також стають позитивні аспекти концепції соціального капіталу, серед них індивідуальна і загальна довіра, вірність системам цінностей, заснованих на соціальній справедливості і співробітництві, соціальна згуртованість, участь у демократичних процесах, як на благо індивіда, так і суспільства в цілому [2].

Таким чином, соціальний капітал може бути як засобом, так і метою. Політика може мати свої цілі, але способи їх досягнення можуть сприяти створенню соціального капіталу як бажаного додаткового ефекту.

Розглянемо поєднання індивідуального і колективного аспектів соціального капіталу, яке найбільш чітко відображено у визначенні Дж. С. Коулмана (1990). З його точки зору, соціальний капітал не єдине утворення, а множинне, що має дві загальні характеристики. Всі ці множинні утворення включають деякі аспекти соціальної структури і сприяють певним діям індивідів усередині системи [3].

Визначення індивідуального і колективного аспектів соціального капіталу стає більш зрозумілим, якщо розглянути ресурси і вигоди, що надаються відносинами і мережами.

Х. Ессер виділяє принаймні шість форм соціальних ресурсів та вигод: 1) доступ до інформації і певного виду соціального життя через відносини; 2) готовність акторів стати довірливо залученими в ризиковані підприємства; 3) підтримка, допомога і солідарність; 4) наявність соціального контролю і певного рівня уваги до долі і дій інших членів мережі (або системі соціальних відносин), таких як сім'я; 5) клімат довіри в мережі, такий як серед колег; 6) валідність норм, цінностей і моралі в групі, організації або суспільстві [5].

Перші три форми ресурсів і вигод відрізняються від останніх трьох. Доступ до інформації та соціальних зборів, довірлива схильність до допомоги від інших в ризикованих підприємствах, готовність допомагати і проявляти солідарність залежать від індивідуального і вмотивованого зусилля, за умови досить близького знайомства або близької дружби. Таким чином, ці ресурси і вигоди як особисті блага можуть використовуватися у міру потреби [5].

Навпаки, існування соціального контролю і уваги, клімат співробітництва, довіра всередині системи, також як і валідність норм, цінностей і моралі є колективними феноменами і являють собою колективні блага. Їх характер є набагато більш раптовим і їх не можна досягти за допомогою індивідуальних зусиль [5].

Виходячи з цього, соціальний капітал можна розуміти у двох різних значеннях.

По-перше, соціальний капітал можна розглядати як цінну кількість ресурсів, які актор може використовувати за допомогою прямих і не прямих відносин з іншими акторами, що контролюють ці ресурси. У ці відносини актор вносить свій інтелектуальний внесок, який повинен окупитися. Таким чином, дана форма соціального капіталу визначається як соціальний капітал відносин [5].

По-друге, соціальний капітал також може розглядатися як характеристика всієї мережі, наприклад, функціонуючий соціальний контроль, системна довіра, всебічна системна мораль між індивідами або в групі, організації, громаді, регіоні чи суспільстві. Мова йде про характеристики всієї системи відносин, які перевершують відносини окремих акторів, і включають аспекти колективного ставлення до соціальної системи. Це – системний соціальний капітал [5].

Відмінності між соціальним капіталом відносин і системним соціальним капіталом нагадують певні критерії, які використовуються для опису структур відносин актора в системі (центральність і престиж) з одного боку, і структури всієї мережі з іншої сторони (централізація та ієрархія) [5].

Перейдемо до розгляду проявів соціального капіталу громад іммігрантів та біженців на прикладі досліджень, проведених у США.

Д. Туркотте і Л. Сілка відзначають суперечливість впливу іммігрантів та біженців на спільноти, які їх приймають. З одного боку таким спільнотам складно впоратися з потребами іммігрантів та біженців, а з іншого боку їх приплив стимулює економічний розвиток. Таке протиріччя відображає сприйняття іммігрантів спільнотами: або як таких, що потребують допомоги та соціальної підтримки, або як ресурс, що розширює перспективи міста [16]. Також іммігрантів можуть сприймати як потенційних конкурентів у доступі до соціальних благ, ресурсів, робочих місць.

Ряд досліджень пов'язаний з вивченням соціального капіталу в контексті економічного розвитку спільнот іммігрантів / біженців. Наприклад, сімейні та соціальні зв'язки дозволяють генерувати фінансовий капітал в спільнотах іммігрантів / біженців.

A. Портес і M. Жоу відзначають, що іммігранти часто об'єднують свої заощадження в загальний фонд «кредитної спілки», яка фінансує підприємницькі започаткування нових членів спільноти. Іммігранти надають перевагу неформальним усним угодам ніж процедурам, що необхідні для одержання кредиту в банку. Такі неформальні угоди добре функціонують навіть при відсутності у них законодавчої бази, оскільки нові члени спільноти ризикують бути виключеними, якщо не зможуть виконати свої усні зобов'язання. Крім цього, іммігранти високо цінують зобов'язання перед сімейними та соціальними зв'язками [13]. Дж. Сантіаго і Дж. Дженкінс також виявили в латино-американській спільноті Массачусетсу високу частку фінансування підприємницьких розпочатих справ родичами і близькими друзями [15].

Прикладом того, що іммігранти привносять різноманітність навичок і ресурсів у спільноти, що їх приймають, може слугувати програма по залученню камбоджійських іммігрантів з навичками фермерів до вирощування азіатських культур у США. Від цього виграють й інші члени спільноти камбоджійських іммігрантів, які отримують можливість купувати звичні для них продукти за прийнятними цінами [16].

Іншим прикладом економічного розвитку як для спільноти іммігрантів, так і для приймаючої спільноти є національні культурні урочистості. Такі урочистості у вигляді фестивалів приваблюють туристів в регіон і прямо або опосередковано сприяють економічному розвитку як іммігрантського спільноти, так і регіону [16].

Економічний розвиток громади іммігрантів має особливі форми, не типові для приймаючого спільноти. Наприклад, іммігранти воліють купувати товари і послуги усередині своєї спільноти. Часто це обумовлено культурними та мовними особливостями. Така солідарність не тільки збільшує можливості економічного успіху, а й виконує важливі психологічні функції, зберігаючи культурну ідентичність [13]. Проте, потенціал розвитку бізнесу досить обмежений, коли іммігранти не мають можливості продавати свої товари і послуги за межами своєї спільноти [16].

Спільнота іммігрантів також створює передумови для так званого «заміщеного імпорту». В процесі того, як зростає співтовариство іммігрантів, зростає імпорт звичних для них продуктів. З часом, починають виникати нові підприємства з виробництва цих продуктів у регіоні, що прийняв іммігрантів [10].

У той же час, деякі дослідники сперечаються про можливості застосування концепту соціального капіталу до різнорідної спільноти іммігрантів. Принаймні, не всі соціальні процеси в середовищі іммігрантів можливо пояснити за допомогою соціального капіталу.

Так, Х. Н.-Л. Чанг відзначає складнощі, пов'язані з втратою рідної мови, коли більш старшому поколінню складно запропонувати підтримку або розвивати норми, якщо вони говорять на мові, на якій їхні діти не говорять, і яку не вчать. Соціальний капітал не може пояснити, яким чином долається ця проблема у багатьох успішних спільнотах іммігрантів [4].

Г. Лос, при вивченні міграції, пов'язаної з процесами глобалізації, підкреслює, що економічні іммігранти мають психологічні проблеми з ізоляцією і культурною антипатією на новому місці проживання. На іммігрантів часто вказують як на інших, що вторглися та несуть загрозу для перевірених часом соціальних норм і економічних принципів [6].

Слід зазначити, що в даний час стався здвиг у дослідженнях від вивчення причин, через які іммігранти / біженці залишають свої рідні країни, до вивчення транснаціональних відносин між спільнотами іммігрантів / біженців та їх рідними країнами. Такі дослідження охоплюють політичну, економічну, соціальну взаємодію і дають можливість пояснити динаміку взаємовідношень між іммігрантами та їх рідними країнами [16].

З економічної точки зору, M. Жоу і C. Л. Банкстон розглядають успішність транснаціональних іммігрантів-підприємців у залежності від їх здатності створювати соціальні мережі відносин між тією країною, з якої вони приїхали, і країною, в якій вони влаштувалися [17].

Відкритим залишається питання про ступінь поширення транснаціонального підприємництва і його зв’язок з індивідуальними психологічними особливостями іммігрантів або із соціально-психологічними особливостями спільноти іммігрантів і спільнотою, яка їх приймає.

Дослідження, проведене A. Portes в США, показало, що транснаціональні іммігранти-підприємці часто належать до «вищого» класу в своєму співтоваристві як у плані освіти, так і рівні доходів, вони скоріше мають громадянство США і, як правило, проживають у США довше інших іммігрантів. У той же час, вони зазвичай належать до першого покоління іммігрантів. Також A. Портес зазначає, що транснаціональне підприємництво впливає на адаптацію іммігрантів в приймаючій країні і розширює перспективи розвитку країни, з якої прибув іммігрант [11].

Форми транснаціоналізму залежать від обставин, які призвели до імміграції. Наприклад, дослідження, проведене серед колумбійських іммігрантів, що живуть в містах США, показало, що вони дуже швидко асимілювалися і мінімізували контакти з країною, з якої вони прибули внаслідок надзвичайного насильства і жорстокості, яке вони залишили позаду. У той же час, дослідження, проведені серед іммігрантів у сільській місцевості і невеликих містечок, які прибули з мирних країн, показало, що вони набагато більш схильні брати участь в транснаціональній діяльності з їх рідною країною [7; 12].

Крім цього, іммігранти, що асимілювалися, рідше беруть участь у транснаціональній діяльності. Іммігранти, які живуть у великих, концентрованих спільнотах місцевого населення, особливо ті, хто мав досвід ворожого ставлення з боку приймаючої спільноти, частіше беруть участь у транснаціональній діяльності [7].

Транснаціональна діяльність, як правило, забезпечує важливу фінансову підтримку країні, з якої прибув іммігрант. У той же час, той же іммігрант вкладає свої ресурси і час на економічний розвиток приймаючої країни [14].

Політичний транснаціоналізм також, як і економічний, істотно впливає на розвиток спільноти іммігрантів і формування соціального капіталу.

E. Остергаард-Нільсен зазначає, що тільки приблизно один з п'яти іммігрантів регулярно бере участь у транснаціональній політичній діяльності. Вони часто є лідерами у спільнотах іммігрантів. Транснаціональна політична діяльність може бути як вузько направленою (членство в політичній партії або громадянській асоціації в рідній країні), так і більш широкою (участь у мітингах та інших акціях, що мають відношення до політики в рідній країні) [8].

Найчастіше, транснаціональна політична діяльність зводиться до підтримки або опозиції до політичних партій і уряду рідної країни. Оскільки політичні активісти мають значний вплив серед іммігрантів, їх недовіра один одному і протистояння заважають співпраці у важливих питаннях в межах співтовариства. Така транснаціональна політична активність, в основному, негативно впливає на розвиток спільноти іммігрантів. Таким чином, політичні конфлікти в рідній країні негативно впливають на розвиток спільноти іммігрантів у приймаючій країні [16].

На закінчення даного огляду необхідно, на наш погляд, розглянути особливості проявів соціального капіталу в системі освіти у спільнотах, що приймають іммігрантів і біженців. К. Л. Банкстон наводить приклад студентів-біженців із В'єтнаму в США і зазначає, що успіхи у навчанні у в'єтнамських студентів вищі середнього. Пояснення цьому К. Л. Банкстон знаходить в особливостях соціального капіталу громад в'єтнамських іммігрантів. У них прийнято виявляти повагу до старших, послух владі, взаємодопомогу, створюючи тим самим тісні емоційні зв'язки усередині співтовариства. У батьків таких студентів часто досить високі амбіції по відношенню до своїх дітей і впевненість у тому, що їх діти реалізують ці амбіції, оскільки у в'єтнамських спільнотах діти не успадковують статус батьків. Ставлення викладачів до в'єтнамських студентів, конформних до ідеалізованих культурних норм і цінностей, стає більш позитивним, що може впливати на їх успішність [1].

Висновки. Таким чином, можна зробити висновок про те, що концепція соціального капіталу відіграє важливу роль в аналізі соціально-психологічних проблем іммігрантів та біженців, оскільки цей аналіз пов'язаний із розглядом норм, цінностей, довіри, соціальних зв'язків, доступу до соціальних благ і ресурсів.

Результати теоретичних і емпіричних досліджень, представлені в даній статті, можуть стати основою для проведення аналогічних досліджень в Україні, беручи до уваги актуальність проблеми вимушених переселенців і біженців.

Особливий інтерес, на наш погляд, представляє вивчення відносин між спільнотами вимушених переселенців з їх рідними регіонами, наприклад, з тимчасово окупованим Кримом та Донбасом, де у багатьох залишилися родичі, напрацьовані соціальні, економічні зв'язки.

Багатьом зрілим людям, що мали певний соціальний статус у Криму та на Донбасі, доводиться починати налагоджувати своє життя в інших регіонах України. Важливим компонентом цього процесу є налагодження соціальних зв'язків – набуття соціального капіталу.

Список використаних джерел

  1. Bankston C.L. Social capital, cultural values, immigration, and academic achievement: the host country context and contradictory consequences / C.L. Bankston // Sociology of Education. – 2004. – 77(2). – P. 176 – 179.
  2. Castiglione D. Social capital’s fortune: An introduction / D. Castiglione, J.W. VanDeth, G. Wolleb // The Handbook of Social Capital / Ed. D. Castiglione, J.W. Van Deth, G. Wolleb. – Oxford University Press, 2008. – P. 1 – 10.
  3. Coleman J.S. Foundations of social theory / J.S. Coleman – Cambridge, Mass.: Belknap Press, 1990.
  4. Chang H. N.-L. Democracy, diversity, and social capital / H. N.-L. Chang // National Civic Review. – 1997. – 86. – P. 141–147.
  5. Esser H. The two meanings of social capital / H. Esser// The Handbook of Social Capital / Ed. D. Castiglione, J.W. Van Deth, G. Wolleb. – Oxford University Press, 2008. – P. 22 – 49.
  6. Laws G. Globalization, immigration, and changing social relationsin U. S. cities / G. Laws // The Annals of the American Academy of Political and Social Science. – 1997. – 551. – P. 89 – 104.
  7. Levitt P. International perspectives on transnational migration: an introduction / P. Levitt, J. DeWind, S. Vertovec // International Migration Review. – 2003. – 37 (3). – P. 565 – 575.
  8. Østergaard-Nielsen E. The Politics of Migrants' Transnational Political Practices / E. Østergaard-Nielsen// International Migration Review. – 2003. – 37 (3). – P. 760 – 786.
  9. Perkins D. D. Community psychology perspectives on social capital theory and community development practice / D.D. Perkins, J. Hughey, P.W. Speer // Journal of the Community Development Society. – 2002. – 33(1). – P. 33 – 52.
  10. Persky J. Import substitution and local economic development / J. Persky, D. Ranney, W. Wiewel // Economic Development Quarterly. – 1993. – February. – P. 18.
  11. Portes A. Introduction: the debates and significance of immigrant transnationalism / A. Portes // GlobalNetworks. – 2001. – 1 (3). – P. 181 – 194.
  12. Portes A. Conclusion: theoretical convergencies and empirical evidence in the study of immigrant transnationalism / A. Portes // International Migration Review. – 2003. – 37 (3). – P. 874 – 892.
  13. Portes A. Gaining the upper hand: economic mobility among immigrant and domestic minorities / A. Portes, M. Zhou // Ethnicand Racial Studies. – 1992. – 15 (4). – P. 491 – 522.
  14. Robinson R. Globalization: immigrants’ transnational agency and economic development in their homelands / R. Robinson // Focal Policy Papers and Briefs. – 2004. – November. – P. 1 – 12.
  15. Santiago J. The Latino business community of Lawrence, Massachusetts: A profile and analysis / J. Santiago, J. Jennings // Report of the Institute for Community and Workforce Development, Northern Essex Community College. – 2000.
  16. Turcotte D. Social capital in refugee and immigrant communities / D. Turcotte, L. Silka // Race, Neighborhoods, and the Muse of Social Capital / Ed. J. Jennings. – Palgrave Macmillan, 2007. – P. 109 – 131.
  17. Zhou M. Social capital and the adaptation of second generation: the case of Vietnamese youth in New Orleans / M. Zhou, C.L. Bankston // International Migration Review. – 1994. – 28 (4). – P. 821 – 845.